Вибачте, але ж все не зовсім так.
Ми зі своїм президентом можемо (і мусимо!) робити все що нам заманеться — хоч хвалити, хоч лаяти, хоч висміювати, хоч скинути його. Але його не мають права чіпати офіційні особи інших держав. Інші до нас так ставляться, тому що бачать — можна скільки завгодно ображати наш вибір, ми все одно не дамо достойну відсіч (травля В. А. Ющенко з боку російських політиків у 2009 році аж ніяк не вплинула на кількість симпатиків Кремля).
Просто зараз у Харкові проходить міжнародний кінофестиваль (Kharkov Siren Film Festival). Сайт фестивалю, між тим, знаходиться на домені seren-festival.com.
«Серень» — то, в кращому випадку, мабуть, синонім до «серость». А от в гіршому, якщо наголос не на ту голосну…
Можливо скажу щось не дуже доречне, але
мені здається, що поняття філософії — завжди «активне», тоді як світогляд — здебільшого «пасивне». Тобто коли ми говоримо про філософію, ми маємо на увазі якийсь процес, якісь зусилля, спрямовані на пізнання; коли ж мова йде про світогляд, ми маємо на увазі «думки про щось, які притаманні індивіду, групі тощо». Перше — процес (усвідомити неусвідомлене), друге — статика (зафіксувати усвідомлене).
— Вам не траплялися "історії філософій" інших країн, які теж не мають вагомої філософської традиції (відтак найбільш придатні для порівняння)? Якщо так, то чи присутня в них категорія «світогляду»?
Регіони (окрім двох) не є самостійними через те, що в рамках існуючого дискурсу зактуалізувалися центри на полярних периферіях. Автоматично, в рамках цього дуалізму, всі інші регіони вирізняються лише мірою тяжіння до цих двох нових центрів.
Регіональне районування (як і федералізм) саме по собі не може знімати ніяких питань, бо це речі різного порядку. Лише новий дискурс, який протиставить центр периферіям, тобто знову змаргіналізує два актуальні нині центри, зможе покращити стан суспільства.
Дякую за уточнення. Так, не можна не враховувати тролів, що відробляють гроші. Я дивився коменти на УП, а також на форумі korrespondent.net, де також обговорювали матеріал.
Ви, Михайло (в профілі читаємо — «Політолог»!), так пишете, наче були у неї нещасливо закохані. Політики є політики, і Ю. В. серед них не дуже вирізняється.
То вже особиста справа кожного — підтримувати чи не підтримати тепер опозицію, але впевнений, те що справді не варто робити — це мріяти про Д'артаньяна (чергового «месію»).
Не треба ставити знак тотожності між урбанізацією та індустріалізацією. Індустріалізація, звичайно, навряд чи може бути подібним фактором (зрештою, Бориславські копальні в ХІХ ст.), але урбанізація (а відповідно — освіта, медицина, наука тощо, які за нею прямують, і прямують не з Азії, а так чи інакше — з Європи) — так.
Але я аж ніяк не маю на меті довести дискусію до «сам дурак». Моє глибоке переконання — в тому, що попри невеликі регіональні відмінності, Україна має набагато більше спільного, ніж відмінного.
Національну проблематику неможливо «зняти», як і протиставлення держав і націй, але можна змінити акценти. І не потрібна ніякої альтернативної платформи, Україна де-юре (Конституція) вже постулює всі ці цінності (формулу «держава для людини», а не «людина для держави»), мова тут лише про політику пам'яті.
Орієнт — дискусійна тема і завжди кумедно дивитись, і його межі неможливо визначати суто географічно.
Межі електоральної географії частково збігаються з межею Дикого поля звичайно, але побачити тут «цивілізаційний кордон» можуть тільки ті, чия історична пам'ять перескакує з кінця XVIII через ХІХ століття відразу на середину ХХ-го (тобто не враховує весь період промислової революції). Для середньостатистичного харків'янина, наприклад, вся Західна Україна (окрім Львова) — «глухе провінційне село», яке «знаходиться скоріше на Сході», бо ніяк не асоціюється із урбаністичною прогресивною Європою («Заходом»). Але то знову ж таки, риторика, орієнтальні уявлення українців різних регіонів ще потребують прискіпливого вивчення. А от про те, що Схід і Захід насправді не так вже й відрізняються.
Так, дякую за узагальнення. Саме про це іде мова — замість війни двох нацпроектів (у якій Україна неминуче програє) запропонувати дуалізм лівий/правий.
Маю для Вас пораду. Коли наступного разу писатимете подібні емоційні опуси — краще не вказуйте жодного джерела, бо й , що Ви навели, каже не на Вашу користь (щонайменше, воно, на відміну від Вас, про існування Тмутараканського князівства).
Ну то таке :)
«Давайте примружимось і зробимо вигляд, що нас ніхто не бачить»? :)
Так не буває. Як в реальному, так і у віртуальному світі характер спільноти автоматично впливає на її зміст.
Тепер ясно, дякую :)
Але б Ви, може, десь повідомили окремо всім про трансляцію блоґів на інфо-ресурсах, бо за таких умов відповідальність за те що пишеш стрімко зростає (одна річ — писати для вузького кола, інша — для широкої аудиторії).
1) така цифра — з досвіду ведення stand-alone блоґу. Практика показала, що майже всі, хто приходить на блоґ з пошуку — відразу ж тікають. Хоча, можливо (не буду заперечувати) це все від того, що погано пишу :)
2) Я сказав те ж саме: реальна статистика — це 57/20 («мало, але не безперспективно»), а ті 5000 — майже ні до чого.
Не вкладав насправді у меседж ніякого негативу і перепрошую, якщо образив тих, хто працює над проектом.
Перепрошую за відвертість, але це дуже невдала спроба підняти Вкурсі в очах блоґерів, адже 5000 випадкових відвідувачів (середній «bounce rate», припускаю, наближається до 95%) — це не показник зацікавленості. Єдиний чесний показник — 57 людей зареєстровано, і з них лише 18 зараз в статусі «активні». Мало, але не безперспективно.
Зараз скажу, мабуть, непопулярну в наших широтах річ, але в стратегічній перспективі я бачу радше проблему енергетичну, екологічну і продовольчу, аніж питання міждержавних стосунків. І євроінтеграцію України бачу саме як останній шанс опинитися серед більш-менш пристосованих і найбільш орієнтованих на ці проблеми (і їх вирішення) держав.
Але це не завадить нам, звичайно, подискутувати на тему можливих союзів :)
Ми зі своїм президентом можемо (і мусимо!) робити все що нам заманеться — хоч хвалити, хоч лаяти, хоч висміювати, хоч скинути його. Але його не мають права чіпати офіційні особи інших держав. Інші до нас так ставляться, тому що бачать — можна скільки завгодно ображати наш вибір, ми все одно не дамо достойну відсіч (травля В. А. Ющенко з боку російських політиків у 2009 році аж ніяк не вплинула на кількість симпатиків Кремля).
«Серень» — то, в кращому випадку, мабуть, синонім до «серость». А от в гіршому, якщо наголос не на ту голосну…
мені здається, що поняття філософії — завжди «активне», тоді як світогляд — здебільшого «пасивне». Тобто коли ми говоримо про філософію, ми маємо на увазі якийсь процес, якісь зусилля, спрямовані на пізнання; коли ж мова йде про світогляд, ми маємо на увазі «думки про щось, які притаманні індивіду, групі тощо». Перше — процес (усвідомити неусвідомлене), друге — статика (зафіксувати усвідомлене).
— Вам не траплялися "історії філософій" інших країн, які теж не мають вагомої філософської традиції (відтак найбільш придатні для порівняння)? Якщо так, то чи присутня в них категорія «світогляду»?
Регіональне районування (як і федералізм) саме по собі не може знімати ніяких питань, бо це речі різного порядку. Лише новий дискурс, який протиставить центр периферіям, тобто знову змаргіналізує два актуальні нині центри, зможе покращити стан суспільства.
То вже особиста справа кожного — підтримувати чи не підтримати тепер опозицію, але впевнений, те що справді не варто робити — це мріяти про Д'артаньяна (чергового «месію»).
Але я аж ніяк не маю на меті довести дискусію до «сам дурак». Моє глибоке переконання — в тому, що попри невеликі регіональні відмінності, Україна має набагато більше спільного, ніж відмінного.
Межі електоральної географії частково збігаються з межею Дикого поля звичайно, але побачити тут «цивілізаційний кордон» можуть тільки ті, чия історична пам'ять перескакує з кінця XVIII через ХІХ століття відразу на середину ХХ-го (тобто не враховує весь період промислової революції). Для середньостатистичного харків'янина, наприклад, вся Західна Україна (окрім Львова) — «глухе провінційне село», яке «знаходиться скоріше на Сході», бо ніяк не асоціюється із урбаністичною прогресивною Європою («Заходом»). Але то знову ж таки, риторика, орієнтальні уявлення українців різних регіонів ще потребують прискіпливого вивчення. А от про те, що Схід і Захід насправді не так вже й відрізняються.
Ну то таке :)
Так не буває. Як в реальному, так і у віртуальному світі характер спільноти автоматично впливає на її зміст.
Але б Ви, може, десь повідомили окремо всім про трансляцію блоґів на інфо-ресурсах, бо за таких умов відповідальність за те що пишеш стрімко зростає (одна річ — писати для вузького кола, інша — для широкої аудиторії).
2) Я сказав те ж саме: реальна статистика — це 57/20 («мало, але не безперспективно»), а ті 5000 — майже ні до чого.
Не вкладав насправді у меседж ніякого негативу і перепрошую, якщо образив тих, хто працює над проектом.
Але це не завадить нам, звичайно, подискутувати на тему можливих союзів :)