Малевич: Бог не скинут
Казимир Малевич не тільки написав цілу низку теоретичних робіт у галузі мистецтва, але й своєрідно намагався вирішити головну філософську проблему модерного часу — «що після Бога?». У своєму розлогому ессе він розмірковував про два шляхи, якими людина рухається до Бога — церкву і фабрику.
Обидва вони є подоланням тіла. Перший наголошує на звільненні від світського, мирського, плотського, на плеканні духовного, що має привести врешті решт до блаженства звільненої душі (Рай), причому людина звільнюється не лише від мирського, але й від того, завдяки чому вона досягла найвищого стану (у Раю молитви та обряди стають непотрібні). Інший шлях (фабрика) є звільнення людини від необхідності використовувати тіло шляхом створення технічних пристроїв, які роблять життя простішим і звільняють людину від праці. Врешті решт усі необхідні дії має виконувати техніка, цілковито звільнивши людину від необхідності використовувати тіло. Бог, створивши світ, відпочивав у бездіяльності, тож і людина, так чи так, намагається досягти цього стану.
Церква каже, що людина переповнена гріхом і що вона загине, а душа її буде жити вічно, і саме вона (душа) є шляхом людини до Бога. Фабрика каже, що людина є Бог, бо вона є творцем. Людина складається з матерії і її рушійної сили — душі. Душа людини не вмирає, але людина помирає, тільки Бог залишається вічно живим. Відтак душа у людини не може бути душею людською, а може бути лише душею Бога, а значить людина є Бог. І тіло людське як матерія не вмирає, бо матерія не може зникнути — нічого не береться з нічого, лише весь час трансформується, переходить у іншу форму. Відтак матерія (тіло) також є безсмертним.
Мистецтво ж є зображенням Бога, тому і церква, і фабрика використовують його на доказ своєї істиності.
Обидва вони є подоланням тіла. Перший наголошує на звільненні від світського, мирського, плотського, на плеканні духовного, що має привести врешті решт до блаженства звільненої душі (Рай), причому людина звільнюється не лише від мирського, але й від того, завдяки чому вона досягла найвищого стану (у Раю молитви та обряди стають непотрібні). Інший шлях (фабрика) є звільнення людини від необхідності використовувати тіло шляхом створення технічних пристроїв, які роблять життя простішим і звільняють людину від праці. Врешті решт усі необхідні дії має виконувати техніка, цілковито звільнивши людину від необхідності використовувати тіло. Бог, створивши світ, відпочивав у бездіяльності, тож і людина, так чи так, намагається досягти цього стану.
Церква каже, що людина переповнена гріхом і що вона загине, а душа її буде жити вічно, і саме вона (душа) є шляхом людини до Бога. Фабрика каже, що людина є Бог, бо вона є творцем. Людина складається з матерії і її рушійної сили — душі. Душа людини не вмирає, але людина помирає, тільки Бог залишається вічно живим. Відтак душа у людини не може бути душею людською, а може бути лише душею Бога, а значить людина є Бог. І тіло людське як матерія не вмирає, бо матерія не може зникнути — нічого не береться з нічого, лише весь час трансформується, переходить у іншу форму. Відтак матерія (тіло) також є безсмертним.
Мистецтво ж є зображенням Бога, тому і церква, і фабрика використовують його на доказ своєї істиності.
0 коментарів