Харків. Нотатки.
Одним із найпростіших способів побачити і зрозуміти те, що у тебе під носом (а відтак — традиційно невловиме), — зафіксувати погляд на якійсь його частині і стежити за нею протягом довгого часу.
Що відбувається з моїм містом? Як воно змінилося за останні роки і яким чином розвиватиметься у майбутньому?
— перше з-поміж українських міст — каже нам Європа. Форсованими темпами йдуть приготування до "ЄВРО 2012", іде будівництво, ремонтуються дороги, постійні зміни в соціальній сфері, новації в транспорті. Але, якщо мова про тенденції, розвиток і т.д. — як визначити, чи це відбувається в останні роки, чи вже років 10 поспіль? Ми ж не будемо, справді, як той івандурак, оперувати аргументами на кшталт «ну, ви ж бачите (що все добре/погано)». Тож, про «частину», на яку дивимося прискіпливо.
Вже років п'ять поспіль я відвідую книжковий ярмарок (проводиться з 1999 р.). Традиційно він займає два поверхи оперного театру, а також кілька рядків палаток неподалік. Не зважаючи на те, що проходить він три дні, натовп відвідувачів збирається солідний, до того ж стенди видавництв розташовані досить щільно. Ще більшою відрадою є те, що на таких оказіях завжди багато (не знаю звідки вона береться) української мови. Складається враження, що ледь не кожен десятий відвідувач, що для Харкова — о-го-го.
Але я даремно пишу в теперішньому часі. Минулого, 2009-го року, криза з'їла всіх. Замість трьох днів — півтора, замість натовпу видавців — одиниці. Але ж — криза, всі все розуміють, нехай. Найцікавіше було цього року. Побачивши розклад — зрадів, адже знову три дні, значить знову буде свято, знову буде «як годиться». Великим було моє розчарування, коли (а я був і на відкритті, і обидва наступні дні) знову побачив зовсім невелику кількість видавців, навіть не всі місцеві були (напр. ) майже не було російських. Але ще більше вразила відсутність покупців. Натовп відвідувачів спостерігався лише в четвер, на відкритті, а вже в п'ятницю і в суботу (! думав, що всі чекають на вихідні, але ж ні, всі кому треба було, виявляється, змогли прийти і в четвер) було порожньо.
Доводиться констатувати факт — Харків перестав читати. Цитуючи представницю вид-ва «Смолоскип» — «купувати книжки на виставку приходять переважно викладачі універів». Вишів у нас, звичайно ж, багато, відповідно і викладачі, але не настільки, щоб заповнити ними триденний ярмарок. У приватній розмові з продавцями питався, чи спостерігається аналогічна ситуація у Києві, у Львові. Кажуть що ні, «Мєдвін» був переповнений. Варто також додати, що за останні роки (до ярмарку я думав що за все відповідає виключно криза) закрилося щонайменше 5 книгарень у центрі міста, натомість відкрилася одна ("Є"). Виявляється, що Харків тепер, принаймні в цьому плані більше схожий на , аніж на Київ чи Львів.
Окрема «подяка» організаторам ярмарку (серед них — відомий М. Добкін) за малу кількість видавництв. Виявляється, в Харкові квадратний метр виставкової площі для видавців удвічі (!) дорожчий ніж у Києві, тому навіть не всі місцеві мають змогу презентувати свої видання. А з таким попитом — чи захочуть наступного разу?
Що відбувається з моїм містом? Як воно змінилося за останні роки і яким чином розвиватиметься у майбутньому?
— перше з-поміж українських міст — каже нам Європа. Форсованими темпами йдуть приготування до "ЄВРО 2012", іде будівництво, ремонтуються дороги, постійні зміни в соціальній сфері, новації в транспорті. Але, якщо мова про тенденції, розвиток і т.д. — як визначити, чи це відбувається в останні роки, чи вже років 10 поспіль? Ми ж не будемо, справді, як той івандурак, оперувати аргументами на кшталт «ну, ви ж бачите (що все добре/погано)». Тож, про «частину», на яку дивимося прискіпливо.
Вже років п'ять поспіль я відвідую книжковий ярмарок (проводиться з 1999 р.). Традиційно він займає два поверхи оперного театру, а також кілька рядків палаток неподалік. Не зважаючи на те, що проходить він три дні, натовп відвідувачів збирається солідний, до того ж стенди видавництв розташовані досить щільно. Ще більшою відрадою є те, що на таких оказіях завжди багато (не знаю звідки вона береться) української мови. Складається враження, що ледь не кожен десятий відвідувач, що для Харкова — о-го-го.
Але я даремно пишу в теперішньому часі. Минулого, 2009-го року, криза з'їла всіх. Замість трьох днів — півтора, замість натовпу видавців — одиниці. Але ж — криза, всі все розуміють, нехай. Найцікавіше було цього року. Побачивши розклад — зрадів, адже знову три дні, значить знову буде свято, знову буде «як годиться». Великим було моє розчарування, коли (а я був і на відкритті, і обидва наступні дні) знову побачив зовсім невелику кількість видавців, навіть не всі місцеві були (напр. ) майже не було російських. Але ще більше вразила відсутність покупців. Натовп відвідувачів спостерігався лише в четвер, на відкритті, а вже в п'ятницю і в суботу (! думав, що всі чекають на вихідні, але ж ні, всі кому треба було, виявляється, змогли прийти і в четвер) було порожньо.
Доводиться констатувати факт — Харків перестав читати. Цитуючи представницю вид-ва «Смолоскип» — «купувати книжки на виставку приходять переважно викладачі універів». Вишів у нас, звичайно ж, багато, відповідно і викладачі, але не настільки, щоб заповнити ними триденний ярмарок. У приватній розмові з продавцями питався, чи спостерігається аналогічна ситуація у Києві, у Львові. Кажуть що ні, «Мєдвін» був переповнений. Варто також додати, що за останні роки (до ярмарку я думав що за все відповідає виключно криза) закрилося щонайменше 5 книгарень у центрі міста, натомість відкрилася одна ("Є"). Виявляється, що Харків тепер, принаймні в цьому плані більше схожий на , аніж на Київ чи Львів.
Окрема «подяка» організаторам ярмарку (серед них — відомий М. Добкін) за малу кількість видавництв. Виявляється, в Харкові квадратний метр виставкової площі для видавців удвічі (!) дорожчий ніж у Києві, тому навіть не всі місцеві мають змогу презентувати свої видання. А з таким попитом — чи захочуть наступного разу?
3 коментарі
Харків залишиться Харковом поки є люди, які його люблять(банальність, але всеж...)