Кишенькові супермени

Блоґ: Костянтин Левін

Маршал Маклюен (Herbert Marshall McLuhan), соціолог-техніцист, який наполягав на технологічному детермінізмі людського існування, особливо наголошуючи на ролі фонетичного письма та засобів комунікації, у своїй відомій книжці «Understanding Media: The Extensions of Man» пише, що для мешканців Сполучених Штатів значно важливіше досягти віку, що дозволяє керувати автом, аніж віку, що дозволяє голосувати на виборах.

The car has become an article of dress without which we feel uncertain, unclad, and incomplete in the urban compound. (P. 236)

Кожну технологічну новацію (за Маклюеном) людина підсвідомо сприймає як продовження власних органів. Меч є подовженням руки, капелюх збільшує голову, а велосипед модернізує наші ноги. Відколи людина опановує нову технологію, вона починає сприймати світ і всі відносини «я — світ» через призму цих технологій. Справді, йдучи по дуже вузькому коридору з побіленими стінами ми не думаємо, як не замазати руки, ми автоматично намагаємося не замазати светр чи футболку, тим самим «переносимо» власну шкіру за межі самих себе — до країв одягу.
Автомобіль, повністю закриваючи людину, подовжуючи її на всі сторони і додаючи міцності (металевий каркас) виступає в даному контексті як «супершкіра» із надвластивостями (швидкість, фізиологічна перевага над пішоходами), яку водій кожного разу надягає на себе, сідаючи у власне авто. Відчуття переваги настільки захоплююче, що людина почувається недостатньо комфортно, полишивши автомобіль. Саме тому власнику авто «так важко» пройти пішки 5 хвилин до найближчого магазину чи кафе, він обов'язково переконає себе сісти за кермо.
Логічно припустити, як саме буде поводится людина з нестійкими моральними настановами й недостатнім страхом перед фемідою, надягнувши цю «супершкіру». Численні свідомі порушення на дорогах загальновідомі, так само як і те, що автомобіль — найнебезпечніший транспорт у світі. Достатньо лише сісти поруч із водієм і придивитись уважно до його обличчя — самовпевненість, суперкомфорт, суперсила. Кишеньковий супермен, найкращий з найкращих, вирушає в путь.
Жалю гідні.

11 коментарів

"… Техника не есть нечто нейтральное. Именно тогда, когда мы представляем ее как что-то нейтральное — мы отданы ей для худшего". (Мартін Гайдеггер)

Крім того, у сприйнятті автомобіля як статусного символу Маршал Маклюен вбачає вияв ери електрики, яка прийшла на зміну ері механізації й стандартизації, вищими втіленнями якої є автомобіль та конвеєр і яка, навпаки, стирає всі розрізнення між людьми. А ми з нашими «кишеньковими суперменами», здається, ще не дійшли й до рівності ери стандартизації й безкласових суспільств, одразу опинившись у ієрархічному суспільстві – за ознакою наявності автомобіля, черевця й солідного банківського рахунку.

Нажаль.

Тим не менше, західне суспільство, у т.ч. т.зв. «скандинавський соціалізм», також входить у систему макронерівності, в якій видима рівність у межах «золотого мільярда» компенсується ієрархічною структурою країн, «які розвиваються». Бідність не була подолана — Захід просто частково виніс її за межі власного Метрополісу, у Третій світ. Ситуація ж на пострадянському просторі багато в чому унікальна, враховуючи її специфічну генезу: від розвинутого соціалізму стрибком через первинний капіталізм одразу до ігрового постмодерну (який в 1/6 частині світу, як не дивно, не тільки симулює, але й сам є симульованим).

Що має означати «Захід просто частково виніс її (бідність) за межі власного Метрополісу, у Третій світ»?
Колись існувала заможна Африка, яка була зґвалтована Заходом? Сто років тому там люди не пухли з голоду? Чи вони, без західних уявлень про світ (писемність, технології, взагалі культура) краще б скористалися зараз своїми алмазами чи що там у них?

Африка до европейського втручання жила в умовах архаїчної цивілізації та натурального виробництва. Тобто африканські племена були органічно «вписані» в екосистему, не порушуючи її та задовільняючи свої елементарні потреби, які ніколи не ставали більшими від певного рівня. Те саме стосується всіх інших подібних спільнот — історія колонізації Америки не менш знакова: золото в Америці чи діаманти в Африці не мали спекулятивного значення в межах автохтонних культур, значення мали «реальні» товари. Однак сучасна Африка — це материк, де традиційну систему знищено, а на її місце нав'язано індустріальну цивілізацію, користь від якої отримують перш за все її законодавці. Саме тому в Африці у XX і XXI ст. є місце голоду, масштаби якого вищі за всі попередні епохи, так як переважна частина населення відірвана від землі, як пролетаріат, але в той же час не має ні освіти, ні матеріальних можливостей до існування. Стара архаїчна традиційна система цінностей ліквідована, але на зміну їй не була поставлена нова культура (культура модерну): в Америку її принесли колонізатори, фізично знищивши всіх, хто не зміг цю культуру освоїти. В Африку ж її і не прагнули імпортувати, оскільки Заходу не потрібна розвинена Африка.

Пробачте. Але я би не підходила до цього питання так однобоко. Вважаю, що не всі власники автівок, PC, iPod та інших корисних технологічних речей, є користувачами цього, бо того вимагає їхній статус чи приналежність до якихось негласних страт. Є люди, які просто цінують технологічні новинки, бо це спрощує життя та роботу. І це нормально.
Чи Ви би відмовилися від купівлі автівки, за умови що маєте на те кошти і в вашій сім'ї очікується дитина? Ви би обрали автобус аби тільки не належати до тих снобів? А дружина, що їде в переповному автобусі з магазину з купою клунків в руках і дитиною за спиною все зрозуміє… адже це заради того аби не стати одним з тих проти кого був пару років тому?

Мова не йде про технології взагалі, тільки про персональні (наголошую — персональні!) автомобілі. Технології мають розвиватися і дозволити нам врешті решт колонізувати інші планети, поки ми не пожерли одне одного.

Я маю дочку (3,5 роки) і ми двічі на день долаємо 30 хв. пішки та 2 станції метро аби дістатися дітсадочка. Я міг би взяти авто в кредит, але не хочу. Справа не тільки в гонорі (не належати до тих снобів), а і в тверезій оцінці плюсів та мінусів (ремонтувати, мити, заправляти, розбиратися з нею, шукати для неї гараж тощо — не хочу)

Не вважаю такий підхід «однобоким», я його вважаю «узагальненим». Світосприйня автовласника і пішохода дійсно різниться і це можна спостерігати кожного разу як людина купує авто.
Голосую за безкоштовний цілодобовий громадський транспорт і таксі (бажано такі, де б водій був фізично відокремлений від пасажира), з надзвичайно розгалуженою мережею покриття (до кожного будинку від зупинки — не більше 5 хв. пішки). Щоб водіями брали тільки кваліфікованих людей, щоб кожного ранку перевіряли кров на вміст алкоголю.
Такі мрії :)

Питання комфорту вкрай умовне, оскільки в сучасному суспільстві потреби генеруються можливостями, а не навпаки. Те, що на поч. XX ст. могло вважатись вершиною особистого комфорту, нині виглядає архаїкою — позаяк поняття «об'єктивних» потреб для сучасної цивілізації не існує: потреби вона створює штучно як єдине обгрунтування перманентного науково-технічного та економічного зростання, яке в дійсності не має жодної іншої мети, окрім власне зростання.

Саме так. Якщо всі мають, а я — ні, значить у мене немає найнеобхіднішого.

Відштовхуючись від слушного протиставлення постульованих та гарантованих «рівності», «прав», «можливостей» і таке ін., соціалісти взяли на озброєння принцип «від кожного по спроможностям, кожному по потребам» (а не по заслугам). Проблеми почались тоді, коли у пролетаріату з’явилось що втрачати (крім «своїх кайданів») і виявилось, що «потреби» генеруються дещо відмінними від «об’єктивних» потреб механізмів. Тому тут вибачатися нема за що: справді, автомобіль «сам по собі» не є чимсь хорошим чи поганим, чого не скажеш про поширену «міщанську свідомість» на пострадянських теренах. Та й не тільки на «пострадянських», звичайно. В силу наявності розриву між постульованим й фактичним станом справ і в межах самих західних суспільств чимало регіонів й соціальних груп, «що розвиваються» – за принципом «рівних можливостей» (див. інші коментарі).

Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте